Складно пояснити, чому класичні мотоцикли-опозитники важкого класу здобули таку популярність серед шанувальників ретротехніки в усьому світі. Не залишилися осторонь і київські мотоцикли КМЗ, такі як К-, МТ- та “Дніпро”. Чому ж це сталося?
Які мотоцикли випускав Київський мотозавод
Чесно кажучи, з технічної точки зору, КМЗ не випускав нічого надзвичайного. Це були надійні та якісні мотоцикли, яким надавали особливого шарму рідкісні на сьогодні двигуни об’ємом 0,75 і 0,65 літра.
Опозитні двигуни, з горизонтально розташованими циліндрами, що працюють у протилежних напрямках, відрізняються потужною тягою з низів та характерним звуком.
Протягом другої половини XX століття КМЗ випустив безліч цікавих моделей, включаючи:
- невеликі військові моделі МВ кількох поколінь;
- цивільні версії з приводом на колісну коляску (формула 3х2);
- ексклюзивні мотоцикли для урядових кортежів;
- гоночні варіанти для кільцевих перегонів та мотокросу.
Однак основна популярність і добрий реноме були забезпечені переважно масовими серійними моделями.
Київський мотозавод (КМЗ) випустив ряд мотоциклів “Дніпро”, які стали символом свого часу. Найбільше запам’яталися моделі М-72, К-750, К-650, МТ-9 та МТ-10-36 – вони визначили еволюцію важких утилітарних мотоциклів.
Саме ці моделі стали культовими серед колекціонерів і шанувальників ретро-техніки. Ось наш топ-5 найцікавіших моделей КМЗ “Дніпро”.
Фото: мотоцикл важкого класу М-72 (архівне фото)
1. М-72 (1951-1960 рр.)
Цей важкий мотоцикл став першим, що випустили на КМЗ після перенесення виробництва з міста Горького. Як і всі інші масові моделі з Києва, він мав боковий причеп. Конструкційно це був аналог німецького BMW R71, адаптований до радянських умов.
Мотоцикл виявився вдалим, оскільки його розробляли з надією на масове виробництво. Протягом тривалого періоду (до 1955 р.) він не надходив у вільний продаж, а використовувався як службовий транспорт і в армії.
Фото: мотоцикл К-750, вироблений київським заводом КМЗ (з відкритих джерел)
2. К-750 (1958-1968 рр.)
Цей легендарний “касік” став бажаним мрією для шанувальників із клану “дніпроводів”. Це був перший мотоцикл важкого класу, який почав масово з’являтися у простих громадян. Від попередника він відрізнявся, хоч і незначно.
Цю модель цінували за простоту, надійність та невибагливість. Двигун “касіка” – опозитник об’ємом 746 см³ потужністю 26 к.с. — певний час задавав стандарти споживчих якостей.
Окрім вільного продажу, цей мотоцикл також служив у цивільних організаціях і війську. Зараз це одна з найзатребуваніших моделей серед колекціонерів.
Фото: мотоцикл “Дніпро-1” МТ-8, який так і не був запущений у серійне виробництво (Костянтин Широкун, 7motors)
3. К-650 МТ-8 “Дніпро” (1968-1971 рр.)
Ця перша модель, яка отримала назву “Дніпро”, була також першою, що отримала новий верхньоклапанний двигун.
Мотор об’ємом 650 см³ на початку розвивав потужність 27 л. с. (при 5000-5200 об/хв.) і обертовий момент 4,7 кгс·м. У наступних моделях потужність вдалося збільшити до 32-36 к.с. К-650 відрізнявся від попередників більш сучасним дизайном і покращеною ергономікою.
4. МТ-9 (1971-1974 рр.)
Ця модель отримала покращений двигун об’ємом 650 см³, який тепер розвивав 32 к.с. (при 5000-5200 об/хв), а також покращену підвіску та гальмівну систему з стоянковим гальмом. У трансмісії з’явилася задня передача і напівавтомат для вмикання/вимикання зчеплення.
Крім того, на цій моделі вперше почали використовувати покажчики поворотів. МТ-9 “Дніпро” здобув популярність серед цивільних користувачів, особливо в селах. Ця модель стала основою для нових моделей – пізніших МТ-10, МТ-10-36, МТ-11 тощо.
Фото: мотоцикл МТ-12, який поєднував сучасну екіпажну частину та трансмісію 3х2 з надійним двигуном (архівне фото)
5. МТ-12 (1978-1986)
Ця модель, про яку раніше споживачі навіть не могли мріяти (бо не всі про неї знали), потрапила на ринок після перетворення військового мотоцикла МВ-750 на МТ-12, коли його почали фарбувати у цивільні кольори.
Її особливість — в двох ведучих колесах: додатковий привод на колесо коляски покращував прохідність на бездоріжжі. Хоча 750-кубовий мотор був слабший за “конячки” (26 к.с. проти 32-36 к.с. тодішнього 650-кубового), він краще тягнув на низах і був незрівнянно надійнішим.
Найголовніше
Ці моделі не лише вплинули на розвиток радянського мотобудування, але й стали частиною культурної спадщини України. Сьогодні вони користуються великою популярністю серед колекціонерів і завжди привертають увагу на фестивалях та зльотах шанувальників ретро-руху.
