Скромний задньомоторний “Жук” – Volkswagen Käfer – став основою для культового спорткара Porsche 911, а в нашій країні аналогічний “Запорожець” став базою для “Спорт-900” КД. Чому ж він так і залишився на стадії прототипу?
Два світи однієї концепції
Уявіть собі два автомобілі, створені на основі спільної архітектури, характерної для середини 20 століття: компактні задньомоторні моделі. У Європі та Америці це був простий Volkswagen Käfer, який став основою для легендарного Porsche 911, автомобіля, що підкорив світові траси та серця багатьох автолюбителів.
В Україні аналогічну роль виконував ЗАЗ-965 “Запорожець” – простий, доступний автомобіль для масового споживача. І саме він став основою для незвичайного експерименту – купе “Спорт-900 КД”.
Фото: Porsche 356. У середині ХХ ст. більшість популярних моделей мали виконання купе або родстер (wikipedia.org)
“Спорт-900” КД: невідомий, але виразний
Контекст використання радянського задньомоторного підходу був досить простим: “Запорожець” ЗАЗ-965 з малогабаритним двигуном, доступний та надійний. Схожі якості мав і Volkswagen Käfer.
Таке компонування в обох випадках дозволяло виготовити легкий спортивний кузов, створений без дорогих штампів – з використанням склопластику або легкого металу.
Такі автомобілі з’явилися – і на шасі ЗАЗика, і на шасі Käfer’а. У другому випадку навіть два: Volkswagen Karmann-Ghia та Porsche 356 (який у 1964 році став культовим 911-м).
Цікаво, що при створенні всіх трьох задньомоторних спортивних “побратимів” вони стикалися з однаковими обмеженнями: малопотужні двигуни повітряного охолодження, жорсткі технологічні та фінансові рамки, нестача інвестицій для масового виробництва.
Фото: “Спорт-900” КД було виготовлено у невеликій кількості на базі “Запорожця” (з відкритих джерел)
Створення “Спорт-900” КД
Цей проект почали і виконали шість фахівців, серед яких були інженери та професійні автомобільні дизайнери.
Незважаючи на загальноприйняті думки, цю машину не планували для масового виробництва. Насправді, це була приватна ініціатива, яку підтримали деякі державні підприємства. Аббревіатура “КД” походить від імені директора одного з заводів, на якому між 1963 та 1969 роками виготовили шість автомобілів.
Фото: Volkswagen Karmann-Ghia – ще один псевдо-спорткар на шасі “Жука” (wikipedia.org)
Характеристики купе КД
Хоча проект мав аматорське походження, за ним стояли професіонали, і автомобілі “Спорт‑900” мали не тільки привабливий дизайн, а й добре продуману технічну основу.
Каркас складався з труб діаметром 70 мм, доповнених конструкцією з тонших, 30-міліметрових труб. Подібні рішення використовувалися навіть у серійних спорткарах того часу, зокрема в Chevrolet Corvette.
Кузов, розроблений Едуардом Молчановим, складався з тридцяти склопластикових панелей, що дозволяло частково механізувати процес виготовлення. Для порівняння, у Corvette 1953 року використовувалося 46 аналогічних елементів.
Вага купе КД становила всього 500 кг – на 160 кг менше, ніж у стандартного ЗАЗ‑965. З довжиною 3,7 метра та компоновкою салону 2+2 “Спорт‑900” здатен був розганятися до 120 км/год, маючи двигун потужністю всього 23–27 к.с.
Доля “Запорожця” з купейним кузовом
Чому ж світ так і не отримав “радянський Porsche”, хоча умови були схожими? Відповідь криється не в технічних аспектах, а в плановій економіці того часу.
У той час пріоритетом були серійні автомобілі для мас, а не спортивні моделі. Усі фінансові та матеріальні ресурси були розподілені відповідно до цієї концепції.
У принципі, експериментувати було дозволено, але технічні розробки залишалися в рамках приватних гаражів і наукових установ – не потрапляючи на заводські конвеєри.
До речі, відомо, що європейські дилери радянських автомобілів у 1960-ті роки просили про розширення модельного ряду спортивними машинами. Але економісти оцінили інвестиції в їх виробництво як невиправдані.
Фото: один з шести екземплярів купе “Спорт-900” КД був представлений на фестивалі OldCarLand-2025 у Києві (Ігор Широкун, 7motors)
Основні висновки
“Спорт-900” КД – це не забутий “радянський Porsche”, а вражаючий експеримент на основі “Запорожця”, реалізований професіоналами, що прагнули більшого, ніж дозволяла епоха.
Сьогодні можемо з упевненістю стверджувати, що це стильне купе було цілком у дусі свого часу. І є всі підстави вважати, що воно могло б мати успіх на ринку, не лише в нашій країні. Проте, одного лише таланту інженерів виявилося недостатньо.
